"Енн із Зелених Причілків", альтернативний переклад

Ми з serenusc свого часу потикалися перекласти книгу "Ann of Green Gables", та мені забракло пороху. Між тим. маємо завершений перший розділ і початок другого. У цій рецензії я зупинився на тепер уже канонічному перекладі Анни Вовченко й, хоча я хвалю її підхід, ми вдалися до іншого. Цікаво, чи хтось захоче порівняти успіх використання прикметників зі спробою вдатися до іменників при емоційно забарвленій характеристиці предметів та явищ.
Окремо про назву - "Зелені Дахи" - то наближений переклад, адже у оригіналі йдеться про "мезоніни", ще знані, як фронтони. Я й досі вважаю причілки (від слів "при чолі") прекрасною знахідкою.
( читати переклад )

Читане: "Енн із Зелених Дахів"

Моє вольове рішення писати відгуки на книги несподівано вилилося у таку собі недо-рецензію з ліричними відступами і опублікувалося на ЛітАкценті: http://litakcent.com/2013/01/09/enn-iz-pid-zelenoji-paliturky/

"Існує низка знакових дитячих книг, написаних достатньо давно, щоб уже стати класичними, і досить талановито, щоб досі привертати увагу дітей. Велетенська кількість добрих, людяних, чемно-слухняних, побожних і нудних творів загубилися в безвісті, але інші — живуть і тішать дітей, покоління за поколінням. Друга пол. ХІХ ст. і поч. ХХ ст. були часом, коли писати дитячу літературу такою, як ми її собі уявляємо, було справою невдячною, тому займалися цим переважно домогосподарки (нічого не нагадує, до речі?). Однією з найпопулярніших авторок цього періоду стала Люсі Мод Монтґомері. Саме її книга «Енн із Зелених Дахів» прожила в моєму наплічнику останній тиждень, а зелена палітурка, створена Юрієм Симотюком, аж припрошувала раз-по-раз брати книгу до рук."

Читати далі.